Олександр Вінніков про управління громадськими орґанізаціями

Поради від Олександра Віннікова:

– Перевірки громадських орґанізацій

– Штрафні санкції щодо громадських орґанізацій

– Іноземні волонтери

І. Перевірки громадських організацій

Відповідно до статті 25 чинного Закону України «Про об’єднання громадян» № 2460 від 16.06.1992 р., контроль за додержанням громадськими організаціями їхніх статутів здійснюють органи легалізації (управління юстиції або органи місцевого самоврядування).

Як правило, такі перевірки стосуються порядку змін складу керівних органів, внесення змін до статутів, використання символіки громадських організацій, присутність за адресою місцезнаходження.

Треба зазначити, що Методичні рекомендації Міністерства юстиції щодо проведення перевірок громадських організацій органами юстиції (http://www.minjust.gov.ua/0/7744) не мають обов’язкового характеру.

Порядок проведення планових та інших перевірок фінансовими органами регулюється, зокрема, статтями 75-86 Податкового кодексу, законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

У випадку здійснення громадською організацією господарської діяльності на перевірки поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» № 877 від 05.04.2007 р.

Органи захисту прав споживачів мають право здійснювати перевірки на підставі скарг споживачів у випадку надання громадськими організаціями неякісних послуг, в т.ч. соціальних.

На думку консультанта, важливою є заборона органам державного пожежного нагляду проводити позапланові перевірки нежилих приміщень (в т.ч. орендованих) за наявності дійсного полісу страхування цивільно-правової відповідальності власника або орендаря приміщення перед третіми особами у випадку пожежі (пункт 9 Указу Президента України «Про деякі заходи дерегуляції підприємницької діяльності» № 817/98).

ІІ. Штрафні санкції щодо громадських організацій

Статті 28 та 30 чинного Закону України «Про об’єднання громадян» № 2460 від 16.06.1992 р. передбачає серед вичерпного переліку санкцій, що можуть застосовуватися до громадських організацій, також накладання штрафу за поданням прокурора або органу легалізації в судовому порядку.

Проте, станом на травень 2012 року указаний закон та кодекси України не встановлюють конкретних правопорушень або розмірів такого штрафу.

В новому законі «Про громадські об’єднання» № 4572 від 22.03.2012 р., що набере чинності 1 січня 2013 року, накладання штрафів безпосередньо на громадські організації не передбачено.

Треба зазначити, що громадські організації можуть підлягати штрафам за окремі правопорушення, передбачені іншими законами України, за рахунок їхніх активів.

Аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень дозволяє визначити кілька типових підстав накладання таких штрафів.

Фіксована максимальна сума штрафів

Наприклад, неподання звітів про використання коштів неприбутковими організаціями підлягає штрафу в розмірі 170,00 грн. за кожне неподання або затримку подання або 1020 грн., якщо протягом року уже накладався відповідний штраф (пункт 120.1 Податкового кодексу). Аналогічні санкції за неподання звітності передбачає також закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Призначення іноземців на оплачувані посади в громадських організаціях без дозволу державної служби зайнятості підлягає штрафу в розмірі 850,00 грн. (стаття 8 ЗУ «Про зайнятість населення»).

В окремих випадках сума штрафних санкцій може встановлюватися лише індивідуально для кожної організації.

Найчастіше підставою штрафів є заборгованість за орендну плату нерухомого майна, що належить до державної або комунальної власності.

Громадські організації із середньообліковою кількістю працівників від восьми осіб, мають сплачувати штраф у розмірі середньої річної заробітної плати у такій організації за кожне не створене робоче місце для працевлаштування інвалідів (стаття 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Є також приклади накладення штрафів на громадські організації за позовами органів Антимонопольного комітету України (див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/19111351).

ІІІ. Іноземні волонтери

Згідно з пунктом 10 статті 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773 від 22.09.2011 р., вважаються такими, що законно перебувають на території України особи, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також які прибули з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні.

Це право поширюється на весь період указаної діяльності, незалежно від її тривалості, за умови одержання посвідки на тимчасове проживання.

Для видачі посвідки на тимчасове проживання необхідні заява волонтера, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або волонтерської організації та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації (пункт 10 статті 5 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Для в’їзду волонтера в Україну може вимагатися гарантійний лист приймаючої організації про сплату нею всіх витрат волонтера, пов’язаних із перебуванням в Україні та виїздом з України (пункт 3 статті 22 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Строк перебування волонтерів в Україні може бути продовжено на підставі звернень волонтера та приймаючої організації відповідно до статті 17 указаного закону.

Треба зазначити, що неприбуткова організація, що одержала статус волонтерської та має право безпосередньо запрошувати волонтерів, має численні зобов’язання згідно зі статтею 5 Закону України «Про волонтерську діяльність» № 3236 від 19.04.2011 р.

Зокрема, вона має забезпечувати безпечні для життя та здоров’я волонтера умови волонтерської діяльності; відшкодовувати певні документально підтверджені витрати волонтера; відшкодовувати моральну і матеріальну шкоду, спричинену волонтерською діяльністю; оплачувати обов’язкове страхування життя і здоров’я волонтерів тощо.

Треба зазначити, що указаний закон встановлює повноваження центрального органу виконавчої влади в сфері волонтерської діяльності (надання статусу волонтерської організації, зразок посвідчення волонтера, програми міжнародної співпраці тощо).

Проте, станом на травень 2012 року Положення про Міністерство соціальної політики або положення про інші центральні органи виконавчої влади не встановлюють указаних повноважень, що практично унеможливлює реєстрацію волонтерських організацій.

На думку консультанта, скористатися наразі статусом волонтерів можуть лише іноземці, запрошені відповідними державними органами, або волонтерська діяльність яких регулюється міжнародними договорами України (як-от з ФРН).

Тому доцільно розглянути додаткові варіанти запрошення волонтерів, без підтвердження їх спеціального статусу.

Насамперед, ними можуть бути громадяни держав, які можуть в’їхати в Україну без візи на строк до 90 днів протягом 180 календарних днів. Метою їх перебування може бути, серед іншого, провадження безоплатної діяльності в сфері благодійності.

Для громадян держав, яких не звільнено від одержання візи, консульський збір за оформлення разової візи становить 85 USD, багаторазової – 200 USD, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України (пункт 27 Постанови КМУ № 567 від 01.06.2011 р.).

За нульовою ставкою віза надається закордонним українцям; особам, які надають гуманітарну або благодійну допомогу, за наявності підтвердження Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМУ; а також деяким іншим категоріям осіб.

Другий варіант – запрошення волонтеру видає філія чи представництво іноземної неурядової організації, зареєстрованої в Україні.

В інших випадках, як-от довгострокової волонтерської діяльності, іноземець може бути визнаний працівником приймаючої організації, який не має дозволу державної служби зайнятості. В свою чергу, це є підставою для застосування санкцій і до волонтера (в т.ч. примусового видворення з України та заборони подальшого в’їзду), і до організації (див. випадки накладання штрафів вище).

Опубліковано у Поради. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *